Посивіла осінь у тривозі
І на серці в мами вже зима
Бо синок її уже в дорозі
Із якої вороття нема.
З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…
Тихіше, берези, листям не шуміть,
Сина …………… ви мені не будіть!
Спи спокійно, дорогий сину
Немає горя більшого на світі
Коли від нас навік відходять діти.
Сльозам немає границі
І жалю немає кінця,
Щоб долю оплакати твою
Наше ти миле дитя.
Думка спить і серденько спочило.
Я дивлюсь на обличчя твоє.
Так мало сонечко тобі світило,
Найдорожче дитятко моє.
Знесла вода цвіт юності буйної,
Печалі й горя покотились хвилі.
І заховали в цій німій могилі
Всі наші сподівання і надії.
Як на трояндах краплі роси,
На щоках моїх краплі сльози.
Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо,
Пам’ятаємо і тужимо.
Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш жити, маленький.
Любов до тебе, рідний сину,
Помре, дитинко, разом з нами.
І весь той біль, скорботу нашу
Не висловиш ніякими словами.
Синочку наш любий,
Як мало ти жив.
Смертю своєю
Ти нас засмутив.
Любов до тебе, рідний сину,
Помре лиш разом з нами…
Біль серце стискає,
Гірко плаче душа.
Більшого горя,сину,немає,
Як втрата твого життя.
Любий синочку!
Память про тебе буде жити
вічно в наших серцях.
Твоє обірване життя затьмарило і наше
Рідний синку.
А тяжко ранені серця не будуть мати вже
Ніколи відпочинку.
Милий наш, добрий синочку,
Кращий порадник і вірний наш друг.
Життя без тебе дуже тяжке.
Синочку,при житті ти був нашою надією,
Гордістю, мрією, радістю, щастям.
Горе наше невтішне. Память-вічна.
Любий синочку!
Память про тебе буде жити
вічно в наших серцях.