Погасли сонце і зірки,
Ніхто тобі вже не всміхнеться.
Пішов від нас ти назавжди,
А пам’ять вічна збережеться.
Ще жити багато
На думці було,
І може прожив би,
Та сонце зайшло…
Сумує родина, дружина і діти,
І скотиться гірка сльоза ще не раз.
Останній дарунок — цей пам’ятник й квіти
З скорботою й шаною, любий, від нас.
Коханий, милий, дорогий,
Життя без тебе зупинилось…
І замість сонця — дощ іде сумний
І серце не змирилось.
Доргенький наш татусю,
Мало жив ти з нами —
Залишив маму вдовою,
А нас сиротами.
Схиляють голови сумні
Дружина,діти та онуки.
Прийміть уклін наш до землі
І тугу вічної розлуки.
Пішов з життя ти дуже рано,
В серцях лишив глибоку рану,
Не змиють горя часу ріки.
Ти в нашій пам’яті — навіки.
Не виміряти біль наш,
І в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого
Будемо вічно любити.
Все було в ньому — душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія..
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і сумує.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.
Завжди ти в пам’яті залишишся у нас,
І по життю ти будеш вічно з нами,
Улюблений наш батько, чоловік,
Біль втрати люблячого чоловіка,
Турботливого татка й дідуся
Назавжди в наших люблячих серцях…
Любила тебе і пишалась тобою,
Завжди ти у пам’яті будеш зі мною.
Прожив життя своє ти і пішов навіки,
Лишивши добрі спогади й ім’я.
Так спи спокійно, безтурботно, рідний!
Завжди з тобою вся твоя сім’я …
Ти пішов з життя, але в серці — зостався
Біль і сум за тобою
Сльозами не змити.
Ми тебе, як живого,
Будем вічно любити.
Прости, що зоряним під небом
Нам букет на могилку нести
І дихати, рідний, повітрям,
Яким не надихався ти.
Спи, татусю, спокійно,
Ти наш скарбе єдиний.
Дні прожиті з тобою,-
Найдорожчі перлини.
Татко,любий наш, прости,
Що не зуміли зберегти тебе.
Тепер на Бога уповаєм,
Хай Він тебе оберігає.
Спи, наш таточку коханий,
Сонечко вдень,а місяць вночі
Хай обігріває твою домовину.
Вічна память і спокій душі.
Татусю рідний!
Ти покинув нас —
Неначе промінь сонця згас…
Де нам свою журбу,тривогу діти.
Вклоняючись тобі, невтішні жінка й діти.
Такого рідного святого,
Такого доброго,як ти
Такого щирого,простого
Вже нам ніколи не знайти.
Любий татку наш,
Недовго жив ти з нами.
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.
Тату, ти наш тату,
Сумно нам без тебе,
Не прийдеш вже ти до нас —
Тільки ми до тебе.
Твоє життя — зразок чесності
І вірності високому обовязку.
Вічна память і вічний спокій тобі,
Дорогий батьку.
Ти сонечком ясним був в нашій хаті,
А зараз це сонце згасло навік.
Та промені сонця горять в нашім серці.
І ти незабутній повік
.
Спустошився світ без тебе,
єдиного і незабутнього…
Залишились лише спогади
і світла пам’ять.
Молодий, сильний, красивий.
Як багато чистого і доброго
ти подарував людям,цьому світу.
І як багато ще ,міг…
Не висказати горя,
Не виплакати сліз.
Ти щастя і радість
В могилу уніс…
Тому,хто за життя був найдорожчий,
Про кого пам’ять вічно дорога.
А життя все летить, забирає літа;
Ти у серці лишивсь, мов зоря золота.
Ти пішов назавжди
У незвідану путь,
І ніколи, ніколи
Тебе не повернуть.
Схилившись стоїмо над твоєю могилою,
Гаряча сльоза тече по щоці.
Як не хочеться вірити таточку милий,
Що в цій могилі находишся ти.
Він справ великих не творив, не всім така слава.
Він просто людиною був і цього не мало!